Виховуємо і навчаємо разом

 Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім`ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

1.    Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2.     Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте    образливих слів.

3.     Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4.     Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5.     Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",    "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6.    Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй     розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7.     Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8.     Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9.     Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню,      лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в       цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива  від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Народження егоїста 

     Андрійко — один синок у мами й тата. Милуються мама й тато Андрійком, не намилуються. Милуються Андрійком і бабуся, й дідусь.

—   Ти в нас найкрасивіший, — каже мама.

—   Ти в нас найрозумніший, — каже тато.

—   Ти в нас найщасливіший, — каже бабуся.

—   Ти в нас най-най... — каже дідусь.

     Відвели Андрійка до школи. Заводить учителька дітей у клас. Садовить за парти. Хотіла, було, поса­дити Андрійка за другу парту, а він здійняв такий плач, що учителька зараз же передумала й посадила за першу.

     Почався перший урок. У класі — чотири вікна. У перше вікно заглядає мама — не намилується, як Анд­рійко за партою сидить. У друге вікно заглядає тато — не намилується, як Андрійко руку підносить. У третє вікно заглядає бабуся, не намилується, як Андрійко рота роззявляє. У четверте вікно заглядає дідусь — не намилується, як Андрійко до трьох лічить.

     Дивиться кругом себе Андрійко, і здається йому, що весь світ навколо нього, Андрійка, крутиться. Здається йому, Андрійкові, що він — орел, а все, що навколо нього, — маленькі комашки, їм, тим комашкам, по землі повзати, а йому, орлові, у небі ширяти.

     І ніхто поки що не думає, як орел цей з висоти небес­ної на землю впаде, себе покалічить і комусь лиха на­коїть.

                                           Василь Олександрович Сухомлинський

Якщо дитина не хоче вчитися:

Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності. Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до навчального закладу?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння  навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули "інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія", позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї  успішного розв’язання задач. 

Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина:

• «Підеш до школи, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
• «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
• «Вчитель не такий», «Група не підходяща, – не така, як сусідня», «Школа взагалі гірша, ніж … (!)»
• «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
• «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
• «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
• «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..» 
• «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» 
• «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...» 
• «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
• «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

 Вислови, які хотіла б почути ваша дитина:

• «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
• «Я подумала, а що, як нам зробити отак... Знаєш, а у бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
• «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
• «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
• «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
• «Якщо вчителька саме так просила написати, то, звичайно, звісно ж...»
• «А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...» 
• «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
• «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
• «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
• «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
• «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...» 

Виховуйте дітей так, щоб  в один чудовий день почути:

• Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.  
• Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.  
• Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.  
• Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.  
• Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.  
• Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження. 
• Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.  
• Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість. 
• Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.